• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Бібліотечні виставки
• Віртуальні виставки
• Сторінками історії рідного міста

Моє Городище

Мов перли коштовні блищать у намисті -
Між міст України – моє Городище.
Тут люди живуть працьовиті, як бджоли,
В квітучих садах, що не в’януть ніколи,
Є в місті моєму замріяна річка,
Прозора і чиста, як дівчини личко.
Найкращі жінки – це в моїм Городищі,
Складаю до ніг вам всі квіти барвисті.
Усе до краплини віддати готова
За погляди ніжні і щирі розмови,
Моє Городище! Я завжди з тобою,
З любов’ю твоєю і навіть з бідою
Турботи твої розділю я охоче
І чесно дивитимусь в ріднії очі.
Я серця шматочок тобі залишаю,
Коли десь далеко у світ вирушаю
І де б не була та душа моя лине
В садок той вишневий, у луг до калини.
(Людмила Авраменко)

Городищенська земля – це особлива земля, що завжди давала творчу наснагу тим, хто прагнув висот у літературі, мистецтві, науці.

У нашому краї, як зірок на небі, народилось багато талановитих письменників і поетів. З Городища вийшли ряд визначних діячів української культури, зокрема, поет-байкар П.П.Гулак-Артемовський, композитор і співак, автор відомої опери «Запорожець за Дунаєм» С.С.Гулак-Артемовський, драматург І.А.Щоголєв-Тогобічний та інші. Тричі бував Т.Г.Шевченко, побували М.І.Костомаров, М.П.Драгоманов, деякий час жив український етнограф П.П.Чубинський.

30 липня 1941 року німецькі війська окупували територію першої сільради Городища, а 1 серпня — другої. За час окупації вони спалили і зруйнували 51 будинок, зокрема — аптеку, поліклініку, протитубдиспансер, пресувальний та трубний цехи керамічного заводу та інші. Технікум плодоовочівництва був приспособлений під табір, де де тримали людей перед відправкою їх до Німеччини. 1369 городищенців було вивезено до Німеччини, 369 страчено.

10 лютого 1944 року Червона Армія відвоювала Городище. За участь у Другій світовій війні 698 городищенців нагороджено бойовими орденами і медалями.